Вже не з тобою прокинусь
І в очах не залишусь
Світлом сонця вночі.
Ти був усім, що я мала,
А тепер відпускаю,
Я не тримаю, просто лети.
День, а в душі ніч без краю
І ніяк не зникає
І чекає на тебе
Ти – мій біль, моя осінь,
Моя посмішка й сльози,
Моє серце, але вже німе
Ми, як планети
По колу
На різних орбітах і ніби поряд.
Прикута в неволі
Чи це моя доля, чи ти моя доля? (x2)
Знов із тобою прокинусь,
В твоїх думках я залишусь
Світлом зорі вночі.
Знай, серце й досі палає,
Бо любов вибачає
Десятки років ночей в самоті.
А ніч заховає всі сльози,
І Ранкові роси
Змиють всі сподівання мої.
А ти був усім, що я мала,
А тепер відпускаю,
Я не тримаю, просто лети.
